Доступним майданчиком психологічної та психіатричної допомоги став Центр ментального здоров’я Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського. Сюди звертаються, аби отримати безкоштовну психологічну консультацію працівники та здобувачі вищої освіти нашого вишу, внутрішньо переміщені особи, військовослужбовці та їхні родини. Віднедавна центр уклав договір з Національною службою здоров’я України щодо надання послуг на амбулаторне обслуговування населення. Розширився й штат фахівців, які консультують у сфері психічного здоров’я. Про діяльність цього університетського підрозділу розповів його керівник – лікар-психіатр, когнітивно-поведінковий терапевт під супервізією Олександр Лозинський.
– Пане Олександре, перш ніж розпочати мову про центр, розкажіть, будь ласка, трішки про себе. Коли прийняли рішення стати лікарем?
– Історія про те, як вирішив піти в медицину, розпочалася ще в дитинстві, тоді я часто відвідував поліклініку. Інші діти боялися лікарів, білих халатів, а мені навпаки – подобалося в лікарні. Цікаво було, як там усе облаштовано, любив заглянути у вічко мікроскопа, безбоязно здавав кров для дослідження. Після закінчення школи визначив для себе два напрями, тому подав документи на факультет психології та в інститут медсестринства у моєму рідному Житомирі. Пройшов в обидва навчальні заклади, але тоді обрав медичний напрям. Коли ж уже згодом вступив до Тернопільського медичного університету, то зрозумів, що мені цікаві ці науки в тандемі – «психологія та медицина».
– Психіатрія як прийшла у ваше життя?
– Під час занять на клінічних кафедрах ми часто працювали біля ліжка хворого, але недуги викликали в мене зацікавлення переважно з психологічної точки зору, те, що часто називають психосоматикою. Однокурсники, тепер друзі, навіть переконували, що психіатрія це – моє. Можливо й так, бо мене більше цікавив психоемоційний стан людини, ніж фізичний. Ще коли був студентом, спілкувався з пацієнтами про їхні емоції, переживання, тобто хотів глибше зрозуміти «психологію» хвороби, а згодом вступив до інтернатури за спеціальністю «Психіатрія». Щодо мого призначення на посаду керівника Центру ментального здоров’я, то це була доволі неочікувана пропозиція. Я працював у приватній клініці й коли дізнався, що є вакансія лікаря-психіатра в Центрі ментального здоров’я моєї альма-матер, то вирішив спробувати. Тим більше, зініційований такий проєкт на державному рівні, створена загальнонаціональна програма поліпшення психічного здоров’я українців. Це мене й мотивувало, бо як психіатр добре розумію, що люди зараз дуже потребують психологічної допомоги, особливо ті, які постраждали від війни, хто втратив домівки, рідних, опинився у скрутному становищі. Це саме те, чим ми наразі займаємося. Пройшов успішно співбесіду, а невдовзі мені запропонували очолити центр.
– Чого вдалося за майже півтора року його діяльності досягнути?
– Наразі відбулися деякі зміни в роботі центру, тепер він є структурним підрозділом університетської клініки ТНМУ. У складі центру відтепер функціонує дві мультидисциплінарні команди, до складу кожної з них входить лікар-психіатр, дитячий лікар-психіатр, клінічний психолог, медична сестра. Ця команда надає медичні, консультаційні, психотерапевтичні, діагностичні послуги. Взагалі ж ідея нашого центру в тому, аби на рівні громад ми могли надавати безкоштовну, якісну та ефективну медичну допомогу – амбулаторно, за допомогою телекомунікаційного зв’язку, в онлайн-форматі, що дуже зручно, коли людина перебуває навіть в іншому куточку України. Наші фахівці також у складі мобільних бригад можуть надавати допомогу пацієнтові вдома, якщо немає можливості для онлайн-зв’язку. Ми проводимо діагностику та скриніг психічних розладів, лікування, а за потреби видаємо скерування для ушпиталення. Центр працює в рамках поглибленої психологічної роботи. Спектр наших послуг доволі широкий і кожен, хто відчуває потребу, може знайти тут шляхи до розв’язання власних проблем. Щодо фінансової частини діяльності, то наразі наш центр уклав договір з Національною службою здоров’я України в рамках програми ментального здоров’я за 72 пакетом. Це означає, що ми надаємо безоплатну медичну допомогу щодо лікування психічних розладів як дітей, так і дорослих. По суті, кожну медичну послугу чи консультацію, або виїзд мобільної бригади, чи діагностування, роботу з психологом – оплачує НСЗУ. Всі дані реєструємо в медичній системі HELSI і кожен пацієнт може мати доступ до своєї медичної історії, отримати від нашого лікаря електронний рецепт за програмою «Доступні ліки», пройти безкоштовну діагностику в лабораторному центрі та інше.
– У нашому суспільстві ще донедавна існувала стигма щодо відвідин психотерапевта, а психіатра – й поготів. Як наразі, в часи великої війни, з цим?
– На мій погляд, люди вже зрозуміли, наскільки важлива психологічна допомога в теперішній час. Скажімо, щодня маємо загалом 5-6 лікарських консультацій, стільки ж проводять й клінічні психологи, які працюють або індивідуально, або з лікарем-психіатром. На місяць це приблизно сотня таких консультувань, але кількість візитів, сподіваюся, буде зростати, бо намагаємося популяризувати свою діяльність, та й не всі ще знають про існування нашого центру.
– Які психологічні інструменти використовуєте для того, аби допомогти людині бути в ресурсі, гармонії із собою, налагодити свій психічний стан?
– Технік і методів психологічного впливу є чимало, але ті, які ми застосовуємо, базуються на засадах доказової медицини, етичних нормах і сучасних настановах лікування. Використовуємо спеціальні діагностичні шкали та опитувальники, затверджені МОЗ України. Ми працюємо на засадах доказової медицини. Використовуємо стандартизовані діагностичні шкали та опитувальники (наприклад, PHQ-9, GAD-7, PCL-5, MoCA). У психотерапевтичній роботі використовуємо когнітивно-поведінкову терапію, травмофокусовані протоколи та сучасні інтегративні методи, які мають підтверджену ефективність. Головна засада — підтримка адаптації та відновлення функціонування людини.
– Наразі багато людей переживають втрату. У когось син, родич чи брат загинув на війні, чимало наших військовослужбовців зникли безвісти. Нелегко близьким людям самостійно подолати цей біль.
– Зрозуміло, що викреслити ці жахливі події з пам’яті вже не вдасться, але ми допомагаємо людям впоратися зі станом втрати. Наразі проводжу терапевтичні сесії із жінкою, яка втратила єдиного сина. Працюючи в рамках ускладненої реакції втрати, ми використовуємо стандартизовані лікувальні настанови для проживання втрати та її інтеграції, застосовуючи індивідуальний підхід. Сучасні уніфіковані методики допомагають людині впоратися з горем та пройти цей шлях разом з фахівцем, завданням якого є зробити це ненав’язливо, делікатно, з повагою до душевних переживань клієнта.
– Багато військових повертаються зараз із зони бойових дій з психологічною та фізичною травмою, але не всі звертаються за кваліфікованою допомогою. Як їм можна допомогти?
– Ми працюємо з нашими захисниками, які повертаються з «гарячих точок», місць, де ведуться активні бойові дії. Пацієнти звертаються з наслідками бойового стресу, є ті, в кого ми діагностували посттравматичний стресовий розлад чи інші психічні стани, асоційовані з бойовими діями. У їхньому лікуванні використовуємо уніфіковані настанови для роботи з травмою. Спершу проводимо стабілізацію стану, далі – травмофокусовану психотерапевтичну роботу, відповідно до сучасних клінічних настанов. Власне, це те, для чого й наш центр був створений – надавати фахову допомогу в час війни, активізувати роботу спеціалістів, які володіють сучасними компетенціями у сфері ментального здоров’я. Наші фахівці допомагають розв’язати широке коло психологічних проблем – це і тривожні, і депресивні розлади, а також розлади особистості та багато інших. Суть у тому, аби допомогти людині побачити, як її стандартні поведінкові патерни стосовно себе та інших впливають, а часто ускладнюють життя. Скажімо, у взаємовідносинах з колегами на роботі, у сім’ї, з друзями. Використовуючи стандартизовані настанови та вибудовуючи індивідуальний план лікування, наші фахівці допомагають людині знайти розв’язання її проблем і жити в гармонії з собою, адаптуватися до навколишнього світу з тим, аби не страждати.
– У Центрі ментального здоров’я надають кваліфіковану допомогу й працівники ТНМУ. Наскільки важливою для вас є синергія науки та практичної охорони здоров’я?
– Без науки немає розвитку, просування вперед, я так вважаю. У нас тісна співпраця з науковцями, зокрема, Олена Венгер – очільниця кафедри психіатрії, наркології та медичної психології, професорка, та Тетяна Гусєва, доцентка, психологиня, консультують студентів, допомагають нам впроваджувати лікувально-психологічну роботу й надбання науковців кафедри, новітні методики, якими вони володіють.
– І насамкінець, як завше, про перспективи.
– Найперше, маємо забезпечити потреби громади в психологічній підтримці, аби кожен, хто її потребує, отримав якісну послугу. Ми й надалі розвиватимемо наш психологічний простір як місце, де людина відчує себе захищеною, в цілковитій безпеці, отримає ту психологічну підтримку, яка допоможе впоратися з ментальними труднощами. Це завдання для всієї нашої команди «номер один».
Друге – це відпрацювання професійних навичків, вдосконалення в наданні послуг, відвідини тренінгів, майстер-класів. Ми вже запланували кілька вишколів для спеціалістів центру на найближчі місяці.
Ще один важливий для нас напрям – робота зі здобувачами освіти, підготовка низки заходів для психологічного розвантаження, бо не таємниця, що навчання забирає багато сил, які потрібно відновлювати. До речі, днями наша співробітниця, клінічна психологиня Юлія Венгер організувала японську чайну церемонію матча, де йшлося про чайні традиції та діяльність людської психіки, які зміни відбуваються в нашій свідомості під час чаювання та інше. Намагаємося також вести мову та навчати студентів, як правильно комунікувати з пацієнтами, знаходити ключ до серця, адже завоювати їхню довіру не так легко, а ми допомагаємо в цьому.
– Планів багато, а як не вигоріти на роботі?
– Обрати ту професію, яка одночасно стане й вашим захопленням, що буде приносити задоволення. Тоді й втоми не відчуватимете, бо робота стане радістю.
Лариса ЛУКАЩУК